Зміни в сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Связанные материалы:

01 січня 2016 року набула чинності нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (далі – Закон).
В даному Законі передбачено розширення системи органів державної реєстрації, тобто окрім Міністерства юстиції України, передбачена можливість надання повноважень державного реєстратора іншим суб’єктам державної реєстрації, зокрема нотаріусам. Так п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону зазначено, що державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань — особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації, нотаріус. Ч. 1 ст. 6 Закону встановлює, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.
Також Законом передбачено, створення та функціонування електронного персонального кабінету через портал електронних сервісів. Відповідно ч. 1 ст. 8 Закону портал електронних сервісів повинен забезпечувати:
1) подання документів в електронній формі для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;
2) контроль за повнотою заповнення заяви про державну реєстрацію, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;
3) перегляд стану розгляду поданих документів;
4) доступ до відомостей та документів, визначених цим Законом;
5) оприлюднення результатів надання адміністративних послуг;
6) формування та подання запитів в електронній формі про надання витягів;
7) перегляд, копіювання та роздрукування виписки, витягу, інших документів та відомостей з Єдиного державного реєстру;
8) сплату адміністративного збору та оплату надання відомостей з Єдиного державного реєстру з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу;
9) функціонування персонального кабінету;
10) доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб до відомостей з Єдиного державного реєстру;
11) проведення інших операцій, визначених цим Законом.
Даним Законом не передбачено подання реєстраційних карток для проведення реєстраційних дій. Замість них тепер подаються відповідні Заяви (які станом на 6 січня 2016 року, ще не затверджені).
Законом було внесено зміни до переліку та кількості документів для реєстрації юридичної особи, так для реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) необхідно подати такі документі:
1) Заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
2) Заява про обрання відповідної системи оподаткування — за бажанням;
3) В разі реєстрації на підставі власного установчого документа — статут (замість двох примірників в новому Законі вимагається лише один примірник);
4) Якщо засновником ТОВ є не резидент, документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо);
5) Якщо документи подаються уповноваженим представником – нотарільно посвідчена довіреність.
Новим в даному Законі, є можливість зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації.
Слід зазначити, що принцип екстериторіальності тепер діє в межах України.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є:
1) подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі;
2) невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону;
3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
4) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
5) невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до статті 13 цього Закону;
6) несплата адміністративного збору або сплата не в повному обсязі;
7) подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.
Статтею 36 Закону вносяться зміни до плати у сфері державної реєстрації, а саме:
140 мінімальних заробітних плат (192920 грн.) — за державну реєстрацію політичної партії;
0,28 мінімальної заробітної плати (385,24 грн.) — за державну реєстрацію відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації;
0,14 мінімальної заробітної плати (192,92 грн.) — за державну реєстрацію всеукраїнської творчої спілки;
0,07 мінімальної заробітної плати (96,46 грн.) — за державну реєстрацію територіального осередку всеукраїнської творчої спілки та регіональної (місцевої) творчої спілки;
0,06 мінімальної заробітної плати (82,68 грн.) — за державну реєстрацію символіки політичної партії, організації роботодавців, об’єднання організації роботодавців;
0,03 мінімальної заробітної плати (41,34 грн.) — за державну реєстрацію символіки громадського об’єднання інвалідів та осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
0,3 мінімальної заробітної плати (413,40 грн.) — за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, крім внесення змін до інформації про здійснення зв’язку з юридичною особою;
0,1 мінімальної заробітної плати (137,80 грн.) — за державну реєстрацію змін відомостей про прізвище, ім’я, по батькові або місцезнаходження фізичної особи – підприємця.
За виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, справляється адміністративний збір у розмірі 30 відсотків зазначеного вище адміністративного збору.
0,05 мінімальної заробітної плати (68,90 грн.) — за надання виписки для проставлення апостилю та витягу в паперовій формі;
0,07 мінімальної заробітної плати (96,46 грн.)- за надання документа в паперовій формі, що міститься в реєстраційній справі.
Адміністративний збір та плата за надання відомостей з Єдиного державного реєстру справляються у відповідному розмірі мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення реєстраційної дії або запит про надання відомостей з Єдиного державного реєстру, та округлюються до найближчих 10 гривень.
Станом на 1 січня 2016 року, мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.
Адміністративний збір може бути зменшений, а саме плата може складати 75 відсотків від плати зазначеної в статті 13 Закону, в разі подання документів в електронній формі.
В новій редакції Закону передбачений порядок оскарження дій державного реєстратора.
Відповідно ч. 3 ст. 34 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть встановити інші строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою — дата отримання відділенням поштового зв’язку.
Слід зазначити, що нова редакція Закону не містить вимоги щодо щорічного підтвердження відомостей про юридичну особу, що позитивно відобразиться на діяльності юридичних осіб.