10 апреля 2012

Сутність поняття «Електронні гроші». Міжнародні визначення та українське законодавство

Связанные материалы:

Оскільки електронні гроші потрапили на український ринок вже після того, як стали розповсюдженим явищем в іноземних країнах (перш за все – Західній Європі та США), є доцільним коротко зазначити, як визначають це поняття провідні міжнародні інституції  з економічної та правової точки зору.

В документі Європейського Центрального Банку «Звіт про електронні гроші» 1998 року дається таке визначення: «електронні гроші – грошова вартість, яка зберігається в грошовому вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватись для здійснення платежів підприємствам іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому банківських рахунків, але яка діє як наперед оплачений інструмент на пред‘явника».

Директивою Європейського Парламенту та Ради Європи №2009/110/ЄС від 16.09.2009 р. термін «електронні гроші» визначається таким чином: «електронно, в тому числі магнетично, накопичена грошова вартість, яка представлена вимогою до емітента, і яка після отримання коштів випускається з метою здійснення платіжних трансакцій і приймається фізичною і юридичною особою, що не є емітентом електронних грошей».

З викладеного можна дати таке тлумачення поняття «електронні гроші»:

- це засіб обчислення вартості або одиниця вартості;

- носієм електронних грошей є технічний пристрій;

- електронні гроші приймаються як засіб платежу за товари і послуги особами іншими, ніж емітент (тому не відноситься до електронних грошей засоби платежу, що приймаються лише їх емітентами, наприклад, ваучери поповнення рахунку мобільних операторів тощо);

- електронні гроші є грошовими зобов‘язаннями емітента.

Базовим нормативно-правовим актом, що регулює емісію, обіг і погашення електронних грошей в Україні є Положення про електронні гроші в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 04.11.2010 р. №481. Згадане Положення було розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів», а також, з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи №2009/110/ЄС від 16.09.2009 р. «Про започаткування та здійснення діяльності емітентів електронних грошей, а також пруденційний нагляд за такою діяльністю».

Основні норми та визначення понять в Положенні:

-    електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовими зобов‘язаннями емітента; випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки;

- емітенти мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях;

-   емітент зобов‘язаний забезпечити, щоб сума, випущених ним електронних грошей не перевищувала суми отриманих ним від користувачів та агентів (крім агента з поповнення) готівкових або безготівкових коштів та суми отриманих агентом з поповнення готівкових коштів, які мають бути перераховані емітенту;

-    емітент зобов’язаний визначити суму електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває у розпорядженні користувача з урахуванням таких вимог: 2000 грн. – для електронного пристрою, який не може поповнюватись; 8000 грн. – для електронного пристрою, який може поповнюватись;

- емітент зобов‘язаний здійснювати погашення випущених ним електронних грошей на вимогу пред‘явника, зокрема: емітент може здійснювати погашення електронних грошей, пред‘явлених користувачами – фізичними особами готівковими коштами, або шляхом переказу на банківський рахунок пред‘явника; емітент зобов‘язаний здійснювати погашення електронних грошей, пред‘явлених користувачами – суб‘єктами господарювання, виключно шляхом переказу на їх банківські рахунки;

-    агент – особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, здійснює: розповсюдження електронних грошей (агент з розповсюдження); надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв (агент з поповнення); обмінні операції з електронними грошима (агент з обмінних операцій); приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти (агент з розрахунків);

-   агентом з розповсюдження може бути виключно юридична особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, розповсюджує електронні гроші, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України;

-  агентом з поповнення може бути суб‘єкт господарювання, який на підставі договору, укладеного з емітентом, надає користувачам засоби поповнення електронними грошима електронних пристроїв;

-   агентом з обмінних операцій може бути юридична особа, яка на підставі договорів, укладених з емітентами, здійснює обмінні операції з електронними грошима, випуск яких  здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України;

-  агентами з розрахунків можуть бути виключно банк і небанківськафінансова установа, що має ліцензію Державної комісії з регулювання фінансових послуг України на переказ коштів;

-  оператор рухомого (мобільного) зв‘язку, який є агентом емітента, відповідно до умов договору з емітентом має право укладати договори з суб‘єктами господарювання про продаж цими суб‘єктами господарювання користувачам скретч-карток для поповнення електронними грошима електронних пристроїв;

-   користувачі – фізичні особи мають право використовувати електронні гроші емітентів для розрахунків з торговцями за товари, а також переказувати електронні гроші іншим користувачам – фізичні особи;

-  користувачі – суб‘єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші, що отримані виключно в обмін на безготівкові кошти  та лише для розрахунків з торговцями за товари в електронному вигляді, придбані на виробничі (господарські) потреби;

-  торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб‘єкти господарювання) на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків, мають право приймати від користувачів  як засіб платежу за товари електронні гроші, виражені в гривнях;

-  торговці мають право повертати електронні гроші користувачам  у разі повернення ними відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»  товарів, придбаних за електронні гроші;

-  емітент має право самостійно забезпечувати функціонування системи електронних грошей або укладати договори з операторами-резидентами про виконання ними операційних або інших технологічних функцій у системах електронних грошей;

-  емітент зобов‘язаний забезпечити запровадження в системі електронних грошей  організаційних, процедурних заходів та  використання технічних засобів з метою виявлення, а також запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству.

З аналізу вищенаведених норм українського та міжнародного законодавства можна викласти коротке резюме сутності електронних грошей.

З технічної точки зору  електронні гроші є інформацією в електронній формі,  носієм якої є спеціальний електронний пристрій (наприклад, жорсткий диск комп’ютера). Інформація знаходиться у розпорядженні власника і може бути передана третій особі з використанням електронних комунікаційних засобів.

З економічної точки зору  електронні гроші — це платіжний інструмент, який поєднує (залежно від схеми реалізації) властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (чеків, переказів, банківських карток тощо). З  готівкою їх поєднує можливість здійснення платежів поза банківською системою;  з традиційними платіжними інструментами — можливість здійснення розрахунків у безготівковій формі через рахунки, що відкриті в кредитних установах.

З юридичної точки зору електронні гроші — це безстрокові грошові зобов’язання емітента на пред’явника в електронній формі, випуск (емісія) в обіг та погашення яких здійснюється емітентом. Обіг електронних грошей (грошових зобов’язань) здійснюється шляхом уступки права вимог до емітента й породжує зобов’язання останнього у розмірі пред’явлених «електронних грошей». Таким чином, після здійснення емісії електронних грошей банк-емітент набуває грошове зобов‘язання перед користувачем, тобто, зобов‘язання сплатити певну суму грошей користувачу (в розумінні ч.1 ст. 509 ЦК України). Користувач, як управнена сторона в цих правовідносинах, має право передати свої права третій особі (іншому користувачу, торговцю, що здійснює торгівлю, шляхом розрахунків електронними грошима).