25 сентября 2012

Розірвання договору поруки за банківським кредитом

Связанные материалы:

Поряд із заставою нерухомого та рухомого майна порука є найбільш розповсюдженим різновидом забезпечення виконання зобов’язань боржника за банківським кредитом. Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Таким чином, на підставі договору поруки кредитор додатково набуває право вимоги до третьої особи, що не є стороною кредитного договору, але добровільно бере на себе обов’язок виконати зобов’язання боржника у разі невиконання такого зобов’язання останнім.

Актуальною проблемою на сьогоднішній день є зловживання банками своїм правом вимоги до поручителів, порушення законодавства при здійсненні таких вимог. Так, розповсюдженими є факти, коли банки при внесенні змін до кредитних договорів та в процесі здійснення примусового стягнення коштів солідарно з боржників та поручителів не беруть до уваги вимоги чинного законодавства. В певних випадках це дає підстави поручителям уникнути банківських вимог, законність та обґрунтованість яких є сумнівною.

Найбільш дієвим шляхом в цій ситуації є визнання договору поруки розірваним  в судовому порядку.

Статтею 559 Цивільного кодексу передбачені підстави припинення договору поруки. Згідно зі згаданою нормою порука припиняється в таких випадках:

по-перше, з припиненням основного кредитного договору (боржник сам повністю розрахувався з банком або договір визнано недійсним в судовому порядку);

по-друге, змінилися зобов’язання, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, за умови, що поручитель на це згоди не давав (наприклад, збільшилась процентна ставка за кредитом);

по-третє, якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання від боржника або поручителя;

по-четверте, якщо боржник перевів свій борг на іншу особу, а поручитель не поручився за нового боржника;

по-п’яте, закінчення терміну дії договору поручительства, а якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, законодавством передбачені підстави для дострокового припинення договору поруки.

Разом з тим, існують окремі процесуальні моменти, що ускладнюють  припинення договорів поруки в судовому порядку. Насамперед, це відсутність однозначної судової практики щодо процесуальної правомірності позовних вимог поручителів. Доволі поширеними є випадки, коли судді відмовляють в задоволенні позову, посилаючись на те, що за наявності підстав, передбачених ст. 559 Цивільного кодексу України, договір припиняється на підставі закону і не вимагає припинення в судовому порядку – мається на увазі, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Однак, така позиція є доволі суперечливою, з огляду на норми чинного законодавства.  Так, п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України до способів судового захисту цивільних прав та інтересів відноситься, зокрема, припинення правовідношення. Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Статтею 12 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до компетенції господарського суду відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Таким чином, право на звернення з позовом поручителя про визнання договору поруки припиненим передбачено як в цивільному, так і в господарському процесі.

Крім того, ухвалюючи Постанову від 30.03.2012 року №5, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прямо визнав право поручителя на звернення з позовом про визнання договору поруки припиненим.

«Якщо …  з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред’явлення позову про визнання договору поруки припиненим» (п. 22 Постанови №5 ВССУ від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин).

У випадкуне взяття до уваги вищевикладених норм законодавства, позивачу доцільно посилатись на п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» та просити в мотивувальній частині рішення суду зазначити, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що договір на момент подачі позовної заяви вже є припиненим на підставі норм законодавства і додаткове визнання його припиненим судом не вимагається. В цьому випадку поручитель, маючи формальну відмову в задоволенні позову,  де-факто матиме підтверджений судовим рішенням факт припинення правочину, який можна буде використовувати для судового захисту  у випадку звернення банку до суду про стягнення заборгованості з поручителя.

У будь-якому разі, для ґрунтовної та всебічної правової оцінки та прогнозування судових перспектив, кожен випадок необхідно аналізувати індивідуально. При цьому бажано отримати допомогу кваліфікованих юристів.