Доплати за суміщення професій (посад) працівникам бюджетної сфери

Связанные материалы:

Під суміщенням професій (посад) розуміється виконання робітником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою).
Під розширенням зони обслуговування або збільшенням обсягу виконуваних робіт розуміється виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт по одній і тій же професії або посаді (1).
Конкретні розміри доплат встановлюються підприємствами самостійно (2). Проте стосовно працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери потрібно враховувати ряд особливостей.
Таким працівникам за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад) та за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт можуть встановлюватись доплати у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) (3).
Але слід враховувати нормативні акти та роз’яснення стосовно конкретних галузей бюджетної сфери. Так, стосовно працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення вказані вище доплати регулюються, крім інших нормативних актів, ще й Наказом № 308/519 від 05.10.2005р. (4).
Доплати можуть установлюватись і декільком працівникам, але у розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною посадою та в межах економії за посадовим окладом (ставкою заробітної плати) відсутнього працівника (5).
За окремими професіями (посадами) суміщення не допускається. Наприклад, водій за специфікою роботи не може працювати на двох автомобілях одночасно, а тому доплата за розширення зони обслуговування або за збільшення обсягу робіт такій категорії працівників не може бути встановлена. Водій може отримувати надбавку за складність, напруженість в роботі до 50 відсотків тарифної ставки, надбавку за класність, доплату за ненормований робочий день, доплату за суміщення професій (наприклад, за професією експедитора або вантажника за наявності вакантної посади) (6). Таку ж позицію підтримують і суди (7).
Слід також враховувати, що державним службовцям розмір доплат визначається не від посадового окладу за основною посадою, а від посадового окладу відсутнього державного службовця (8).

Примітки:
1. Роз’яснення містяться у постанові Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС стосовно застосування цієї постанови, які продовжують діяти та застосовуватись саме в частині щодо визначення вказаних понять.
2. Стаття 15 Закону України «Про оплату праці».
3. Підпункт «а» підпункту 3 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».
4. Спільний Наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України № 308/519 від 05.10.2005р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».
5. Лист Міністерства праці та соціальної політики України № 319/13/84-10 від 25.03.2010р. «Про надання роз’яснення (щодо суміщення професій та розширення зони обслуговування)».
6. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27.07.2009р. № 426/13/84-09.
7. У справі № 2а/0470/3417/11 суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову Державного підприємства до Контрольно-ревізійного відділу про визнання недійсними пунктів вимоги та вказав, що Позивачем здійснено зайве нарахування та виплата надбавки водіям за суміщення професій за розширення зони виконуваних робіт за однією й тією ж професією, а також й зайве нарахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці водіям за суміщення професій. Суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили без змін рішення суду першої інстанції. Ухвала Вищого адміністративного суду України по цій справі була винесена 26 січня 2016 року.
8. Стаття 52 Закону України «Про державну службу».