Банківська таємниця. Частина 2

Связанные материалы:

Ст. 62 Закону України «Про банки» зазначає, що банківська таємниця розкривається:

1. на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2. за рішенням суду;

3. органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4. органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

5. центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу на його запит щодо фінансових операцій, пов’язаних з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

6. органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Також банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації. Національний банк України (тимчасовий адміністратор) має право надавати Міністерству фінансів України інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

Згідно п. 3.1 Постанови, письмовий запит або дозвіл клієнта складається за довільною формою, має бути підписаний власником інформації. Підпис власника має бути засвідчений підписом керівника банку чи його уповноваженою особою або нотаріально.

Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи — клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи.

Після цього, банк має право розкрити банківську таємницю в межах що зазначена в дозволі або запиті власника інформації.

Слід звернути увагу на те, що запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

Банки зобов’язані розкривати банківську таємницю за рішенням суду в обсягах, що зазначені в рішенні.

Банки повинні розкривати банківську таємницю визначеним державним органам на їх запит, якщо запит відповідає вимогам ч.2 ст. 62 Закону України «Про банки»:

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1. Вимога повинна бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2. Вимога повинна бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3. Вимога повинна містити передбачені Законом України «Про банки» підстави для отримання цієї інформації;

4. Вимога повинна містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Дана вимога не поширюються на випадки надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів) до банку подається заява за довільною формою.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

У разі надходження до банку запиту іншого банку щодо надання інформації, необхідної для забезпечення ідентифікації ним свого клієнта, з’ясування суті та мети проведення клієнтом фінансової операції (операцій) або перевірки наданої клієнтом інформації, банк, що отримав такий запит, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту зобов’язаний безоплатно надати банку, що зробив такий запит, відповідну інформацію.

Виїмка документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, проводиться лише за вмотивованою постановою судді та в порядку і з дотриманням вимог глави 16 Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 179 Кримінально-процесуального кодексу України , видача і огляд матеріальних носіїв секретної інформації та/або документів, що містять банківську таємницю, провадяться з додержанням існуючих правил, що забезпечують охорону державної та/або банківської таємниці.

Національний банк для здійснення своїх функцій має право безоплатно одержувати від банків інформацію, що містить банківську таємницю, та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

Згідно п. 5.1 Постанови Банки зобов’язані надавати Національному банку інформацію, що містить банківську таємницю, у формі: документів і копій документів — носіїв відповідної інформації; пояснень щодо проведених банком операцій та з окремих питань діяльності банку; звітності; тощо.

Запит Національного банку щодо надання інформації, що містить банківську таємницю, пояснень стосовно проведених банком операцій та з окремих питань діяльності банку під час здійснення безвиїзного нагляду надсилається банку у формі листа поштою, у тому числі електронною.

Згідно п. 6.1 Постанови, банки зобов’язані інформувати Уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу про:

фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;

фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;

виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;

фінансові операції клієнта, щодо якого в банку є мотивовані підозри про надання ним недостовірної інформації, що стосується його ідентифікації;

операцію, яка містить ознаки операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, у разі прийняття банком рішення про зупинення таких операцій;

зупинення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;

осіб, здійснення ідентифікації яких відповідно до законодавства є неможливим, та про операції, які такі особи здійснюють, мають або мали намір провести;

операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, у разі прийняття рішення про відмову від проведення цієї операції;

прибуткові фінансові операції клієнта, щодо якого Уповноваженим органом прийнято рішення про зупинення його видаткових операцій.

Персональні дані і банківська таємниця

Відповідно п. 7.3 Постанови, банки зобов’язані відповідно до вимог законодавства у сфері захисту персональних даних, цих Правил розробити та затвердити внутрішні документи щодо порядку обробки персональних даних, які належать до банківської таємниці, у яких, зокрема, визначити:

- мету обробки, склад персональних даних у базі персональних даних та її місцезнаходження;

- порядок внесення, зміни, поновлення, використання, поширення, знеособлення, знищення персональних даних у базі персональних даних;

- способи та порядок дотримання прав фізичної особи, стосовно якої здійснюється обробка її персональних даних у базі персональних даних;

- структурний підрозділ або відповідальну особу, який (яка) організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці, відповідно до закону;

- порядок захисту персональних даних, в тому числі від незаконної обробки та незаконного доступу до них.

Володільці баз персональних даних, що здійснюють обробку персональних даних, які належать до банківської таємниці, мають право використовувати такі персональні дані на підставі згоди суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних або дозволу на обробку персональних даних, наданого відповідно до закону виключно для здійснення їх повноважень.

Така згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних, які належать до банківської таємниці може бути:

1) складеною в довільній письмовій формі та має бути підписана цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально;

2) включена до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком;

3) може підтверджуватися підписом (електронним цифровим підписом) фізичної особи в документах на переказ, квитанціях про здійснення операцій тощо;

4) може бути надана шляхом встановлення ознаки «Підтвердження надання згоди на обробку персональних даних у базі персональних даних» за допомогою управляючих елементів веб-ресурсів банку та іншого володільця або розпорядника бази персональних даних, інтерфейсів користувача програмного забезпечення.

Відповідальність за незаконне розголошення банківської таємниці

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України (ст. 62 Закону України «Про банки»), так згідно ст. 231 Кримінального кодексу України, умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, — караються штрафом від трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Згідно ст. 232 КК України, умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, — карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно ст. 1076 ЦК України, у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Також в ст. 61 Закону України «Про банки» зазначено, що у разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.